Підвищення тарифу на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для юридичних осіб спричинило в місті жваве обговорення, а іноді й незадоволення.
В основі цього вимушеного кроку – комплекс економічних, технічних першопричин та невідворотних явищ. З 1 січня 2026 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) установила нові тарифи для бюджетних установ та інших споживачів, які суттєво відрізняються від «заморожених» тарифів для населення.
Пропонуємо разом розібратися в аргументах:
Водоканал — це енергоємне підприємство, собівартість наших послуг напряму залежить від ринкових цін, які постійно збільшуються.
Найперше – електроенергія. Для промислових споживачів тарифи на електричну енергію ринкові та постійно зростають. Оскільки насосні станції водопроводу та каналізації працюють цілодобово, енергетична складова займає близько 31-32% у структурі тарифу.
Стабільне здорожчання паливно-мастильних матеріалів призводить до зростання автотранспортних витрат. Значне зростання цін на реагенти для очищення води призвело до зростання витрат на їх придбання.
Технічний стан мереж. Тривале використання солоної води призвело до прискореного руйнування труб. Кількість аварій на добу зросла в рази (до 10–15 витоків одночасно). Відповідно й витрати на ремонт збільшились. Підвищення тарифу дозволяє хоча б частково фінансувати заміну найбільш критичних ділянок мережі, щоб уникнути повного колапсу системи.
Відсоток складових в установленому НКРЕКП тарифі складає:
Електроенергія ≈ 31,6%
Оплата праці з ЄСВ ≈ 47,0%
Реагенти, підкачка води, паливно-мастильні матеріали, ремонтний фонд, тощо ≈ 21,4 %
Населення продовжує сплачувати за послугу централізованого водопостачання та централізованого водовідведення – 34,044 грн за 1 куб. м, тоді як з 1 січня 2026 року тариф для юридичних осіб – 90,216 грн за 1 куб. м, за перекачку води у В. Коренисі, Варварівці та с. Надбузьке з 01.02.2026 – 48, 96 грн за 1 куб. м. Таке підвищення – це вимушений крок, щоб зняти фінансовий тягар з бюджету міста та не допустити банкрутства Миколаївводоканалу в умовах, коли побутові споживачі платять за цінами чотирирічної давнини.
Ми розуміємо складність ситуації, але новий тариф — це ціна за те, щоб у кранах взагалі була вода, а каналізаційна система міста продовжувала функціонувати в умовах постійних ремонтів та високих цін на енергоносії.