У Миколаєві 14 грудня люди вкотре вийшли на акцію-нагадування про зниклих безвісти та полонених.
Родини та друзі вірять у скоріше повернення своїх рідних додому та щотижня нагадують суспільству про тих, хто не вдома.
Односельчанки Людмила, Ксенія та Юлія регулярно приїздять до Миколаєва на акцію, аби нагадати про своїх рідних. Поїздки допомагає організовувати місцевий водій, каже Юлія.
“Ми сюди їздимо на акцію за 80 кілометрів. Я дякую шоферу, що погоджується, нас возить. Це Іван Бондарь, я йому дуже вдячна за це, що не відмовляє нам”, — говорить Юлія.
Жінка шукає свого зниклого безвісти сина.
“Він сказав, що будуть йти на бойове завдання, коли повернеться — подзвонить, і так вже 2 роки і 7 місяців я про сина нічого не знаю”.
Чоловік Ксенії зник на Курщині.
“11 березня пішов на вихід, і вже 28 березня нам прийшла звістка, що він безвісти зник”, — говорить Ксенія.
Людмила розшукує свого сина, каже, його відправили на бойове завдання без навчальної підготовки. 24 червня 2024 року військовослужбовець зник безвісти.
“Півтора роки я не знаю, де моя дитина, що з моєю дитиною”.
Брат Світлани разом з дружиною та дітьми виїхали з окупованого Маріуполя до Миколаєва, одразу по приїзду чоловік пішов до лав ЗСУ. Жінка каже, 29 серпня військовий пішов на завдання й не повернувся.
“Після того, як зв’язок обірвався, вони пустили дрона туди і сказали, що мій брат — двохсотий, що він загинув. Але ми до цього не знали, що він був живий, що він виходив на ротацію, так як там мій чоловік знаходився в цій бригаді. Побратими, коли вийшли з позиції, сказали, що брат виходив на зв’язок”, — розповідає жінка.
Світлана не впізнала на світлинах з дрона свого брата і чекає, що він все ж повернеться додому.
У щотижневій акції-нагадуванні взяло участь 210 людей, які наприкінці заходу привітали з поверненням звільненого з полону військового.
Джерело: Суспільне