Представник уповноваженого з прав людини відвідав гуртожиток де розміщуються ВПО у Миколаєві.
Гуртожиток розміщений за адресою : вул. Гонгадзе, 5.
Приїхав не з перевіркою , а так поспілкуватися і кажу одному із мешканців: «а де ж все таки тут укриття для того щоб перебувати під час ракетної небезпеки , а він каже «он там десь через дорогу», і я самостійно пішов його шукати.
Повідомив представник уповноваженого з прав людини Спартак Гукасян.
І ось результат:
У дворі одного з будинків побачив напис:
«СХОВИЩЕ №52016 КП ММР «ЗАХИСТ»
Здавалося б — знак безпеки. Але насправді — порожній напис без жодної гарантії життя.
Номер телефону, вказаний біля укриття, не відповідав. Да в принципі і тяжко його побачити , він стертий .
Адреси будинку ніде не вказано — ані на фасаді, ані у дворі.
Перехожі – не змогли зорієнтувати, бо укриття формально є, але фактично нікому не відоме.
о 11.38 по телефону звернувся до КолЦентру Миколаївської міської ради, намагаючись оперативно дізнатися:
– Як потрапити до укриття? Хто відповідальний?
Відповідь приголомшила:
«По номеру сховища ми не надаємо інформацію. Назвіть точну адресу.»
А ЯК НАЗВАТИ АДРЕСУ, ЯКЩО ЇЇ НЕМАЄ?
У критичну хвилину кожна секунда має значення. Люди мають знати, де і як врятуватися! Замість цього — байдужість, плутанина, закриті двері.
У пошуковій системи інтернету написав: департамент цивільного захисту Миколаївської ради , були зазначені номери телефону , за якими зовсім інші відділі працюють, так і не додзвонився.
І лише через деякий час жінка, яка випадково вийшла з під’їзду, відкрила двері до укриття зі словами:
«А що ви тут шукаєте? Укриття? Ну заходьте, відкрию…»
І що я побачив усередині?
– Сире, темне приміщення, без вентиляції, без сидінь, без питної води, без жодних елементарних умов. Це — не укриття, а порожнє підвальне приміщення, до якого навіть не дістатися вчасно.
Закликаю мешканців Миколаєва:
– Фіксуйте подібні випадки
– Повідомляйте про недоступні укриття
– Вимагайте прозорості й підзвітності влади
Безпека – не привілей. Це наше право.
