Шановні керівники антикорупційних органів України!
Правоохоронна і судова системи України вже настільки себе дискредитували, що здобувати довіру і повагу суспільства їм потрібно «з нуля». Поки не пізно, пора починати дбати і про репутацію антикорупційних органів, яка дедалі більше погіршується.
Про це у своєму блозі на сайті Цензор.НЕТ пише Аркадій Корнацький.
Проте навіть самі щирі бажання і великі зусилля відповідати очікуванням суспільства будуть марними – діюча в Україні вже протягом понад тридцяти років антиконституційна квазі-правова система-перевертень буде зводити всі благі наміри нанівець, жодні «перезавантаження» очолюваних вами органів влади не дадуть бажаних результатів до тих пір, поки не буде «перезавантажена» сама вищезазначена гібридна протиправна «правова» система держави.
По суті йдеться, не багато і не мало, про необхідність відновлення в Україні конституційного ладу шляхом відновлення дії Конституції України в легітимній редакції, введення у реальну, фактичну дію принципів правової держави, верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України (далі – принципи верховенства права), та приведення у відповідність до цих принципів офіційних тлумачень положень Конституції й іншого законодавства України, протиправно спотворених внутрішніми ворогами України.
Принципи верховенства права встановлено Конституцією України на найвищому у світі юридичному рівні, та попри це, і попри те що вони є де-юре діючими, вони де-факто, на практиці, жодного дня в Україні не діяли і до сьогодні не діють – оскільки від самого початку їх встановлення вони, образно кажучи, повністю паралізовані, введені в глибокий штучний анабіоз протиправною, неконституційною практичною діяльністю органів влади України.
Всі без винятку органи влади України, від місцевих до центральних і найвищих, з Президентом, Верховною Радою, Кабміном України, міністерствами, прокуратурами, органами досудового розслідування і судами усіх видів і рівнів включно, і в правотворчій, і в правозастосовчій діяльності де-факто керуються не принципами верховенства права, як мало би бути в правовій Україні, а виключно «принципом верховенства усіх чинних, в тому числі неконституційних актів органів влади та протиправного офіційного тлумачення законодавства».
Іншими словами, всі органи влади України та їх посадові особи у своїй реальній практичній діяльності виходять з того що будь-який чинний, тобто об’єктивно (формально, фізично) існуючий правовий акт, в тому числі такий що не відповідає Конституції України, є діючим, і що норми правових актів слід розуміти і застосовувати тільки так, як їх тлумачать можновладці – а не відповідно до їх справжнього правового змісту, яким зазвичай встановлюється/визначається зовсім не те, що стверджують можновладці.
Цей завідомо протиправний, неконституційний у правовій за Основним Законом Україні, неофіційний, латентно існуючий але протиправно фактично діючий «принцип верховенства усіх чинних актів органів влади» є прямою реінкарнацією в Україні принципу соціалістичної законності СРСР/УРСР, де він був наріжним каменем тоталітаризму, узурпації влади і свавілля можновладців, якого від самого початку Незалежності було непомітно перетягнуто в правову систему незалежної України і зроблено у ній так само панівним, як він був панівним в СРСР/УРСР – тільки звісно що із замовчуванням його соціалістичного найменування і походження.
У правовій системі Союзу РСР та Української РСР термін «чинні акти» і термін «діючі акти» були тотожними, оскільки усі чинні акти тодішніх органів влади безвідносно до того, як вони впливають на права і свободи людини і громадянина, водночас були діючими актами, такими що підлягали «чіткому й неухильному» виконанню.
Тобто все без винятку чинне законодавство тоталітарного режиму, без огляду на визнані у світі правові цінності, з правами людини включно, водночас було діючим законодавством – оскільки в Українській РСР (УРСР) та загалом в Союзі РСР (СРСР) засадничим «правовим» пріоритетом були ідеологічні цінності комунізму, воля Комуністичної партії та створених нею органів влади, а не права і свободи людини.
У правовій державі юридичний термін «чинний закон» насправді означає виключно тільки «існуючий закон», і в жодному разі апріорно не означає також «легітимний, діючий/дієвий закон».
У правовій державі це принципово різні правові поняття. Об’єктивно (фізично) існуючий, так званий чинний закон, інший існуючий (чинний) акт у правовій державі може бути легітимним, дійсним/діючим/дієвим виключно лише за умови, що він відповідає Конституції України, у тому числі що не була порушена конституційна процедура його розгляду, ухвалення або набуття ним чинності.
Якщо ж такі порушення є, тобто якщо акт не відповідає Конституції України чи була порушена конституційна процедура його прийняття, такий акт з моменту його прийняття, навіть у випадку його офіційного опублікування і реєстрації, тобто формально набуття ним чинності, ipso jure (в силу закону, в даному випадку в силу Основного Закону України) є неконституційним, нелегітимним, тобто нікчемним, недійсним і недіючим, «мертвим», він не має юридичної сили, а в разі його застосування, яке завжди в таких випадках є протиправним, не породжує юридичних наслідків.
Офіційна публікація і реєстрація неконституційних актів як начебто конституційних, тобто формальне і апріорі фіктивне «надання» неконституційним актам статусу фізично існуючих (чинних) та начебто діючих актів, що завжди робиться з корупційними та/або державоруйнівними цілями, безумовно є зловживання владою або службовим становищем посадовими особами органів влади, тобто тяжким злочином, яких в Україні десятки тисяч і щодня примножується.
Внаслідок такої «творчості» органів влади переважна частина того, що називається в Україні чинним законодавством, є неконституційним законодавством; законодавство, що відповідає Конституції України, насправді має йменуватись діючим законодавством – а не чинним.
До тих пір, поки юридичні терміни «чинний акт» і «дійсний/діючий акт» не будуть офіційно чітко розмежовані, поки в правозастосовній практиці буде тривати існуюче протиправне тлумачення терміну «чинний акт», його ототожнення з термінами «легітимний», «дійсний/діючий/дієвий» акт, конституційно встановлені і de jure діючі принципи верховенства права будуть і далі перебувати у стані повного паралічу, Україна de facto не буде правовою державою, діяльність усіх органів влади буде протиправною, а судочинство і de jure і de facto буде неправосудним.
Це тільки один приклад завідомо протиправного тлумачення юридичного терміну – терміну «чинний акт», – яким Україні, народу України завдано колосальної шкоди. В цьому ж ряду термін «вирішувати питання», який офіційно тлумачиться як повноваження Конституційного Суду України по наданню неконституційним актам юридичної сили, насправді неіснуюче, та багато інших.
Відтак суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова Україна протягом усіх років Незалежності насправді фактично управляється її органами відповідно до квазі-правових принципів тоталітаризму – з усіма відповідними наслідками у вигляді де-факто недіючої (разом із імперативно встановленими нею принципами верховенства права) Конституції України, тотально корумпованих, відірваних від народу і антинародно діючих органів влади, грубо і масово попраних прав людей, перетвореної на каральну та вщент корумповану правоохоронну систему, відсутності правосуддя як конституційного явища тощо.
Внаслідок такої реальної практичної діяльності органів влади принципи верховенства права, встановлені Конституцією України на найвищому у світі юридичному рівні, фактично перетворені на декоративну частину українського законодавства і використовуються тільки для публічної демагогії з метою прикриття дикого свавілля органів влади у правотворчій та правозастосовчій діяльності, для цинічної публічної риторики можновладців про верховенство права.
Внаслідок 35-річної фактичної протиправної діяльності органів влади України всупереч конституційно круто встановлених, але «введених у штучний анабіоз» принципів верховенства права, подавляюча більшість чинних правових актів та діянь органів влади України є неконституційними.
І це не тільки про якісь пересічні чи другорядні правові акти та малозначущі діяння можновладців. Органами влади і можновладцями на практиці вже давно «зроблено нормою» офіційне протиправне, грубо неконституційне тлумачення і практичне застосування положень самої Конституції України, плюс як мінімум двічі, у 2004 та 2014 роках, явно і завідомо всупереч імперативним приписам Конституції України, умисно грубо спотворено її текст.
Це ганьба і сором на весь світ: при де-юре діючій легітимній Конституції України в редакції 1996 року не такі вже й чисельні шахраї-можновладці змусили весь народ України, з десятками чи може й сотнями тисяч юристів включно, як безвольних, безправних і юридично безграмотних рабів десятиліттями жити відповідно до «хотілок» і «понять» цих підлих злодіїв при законі, зокрема вже понад двадцять років згідно фіктивного, нікчемного, але умовно чинного тексту Конституції України в редакції «закону Медведчука» №2222 від 08.12.2004 року, замаскованого під «закон №742» від 21.02.2014 року !
Це неспростовний юридичний факт: Україна не живе і процвітає, а існує, страждає і знищується в умовах і внаслідок довготривалого латентного конституційного перевороту. «Українська політична еліта» адміністративним примусом та різноманітними засобами психологічного впливу, зокрема і в основному через засоби масової дезінформації та низькопробну облудну освіту, в буквальному змісті слова зазомбувала українське суспільство, призвичаїла його до цієї створеної нею фальшивої, «подвійної», гібридної квазі-правової системи держави як начебто до дійсно правової, привчила що начебто такою вона і має бути.
Ця зазомбованість фактично є тотальною, оскільки не тільки всі пересічні громадяни, але й чи не всі хто має дипломи про юридичну освіту і навіть наукові ступені в галузі права, не розуміють вищезазначеної головної правової проблеми України.
Однією з найбільших проблем, породжених штучним анабіозом принципів верховенства права, є корупція.
Ви як високофахові юристи не можете не розуміти, що замість верховенства права в органах влади України де-факто діє верховенство корупції, вона процвітає в усіх органах влади. Наскрізь корумпованими їх зробили ті, хто мав/має реальний вплив на їх діяльність, тобто «політична еліта».
Першоджерелом корупції є корупційна діяльність «політичної еліти» – нею генерується корупціогенне законодавство та корупціогенні протиправні тлумачення законодавства, на важливі для корупційної діяльності та корупції посади розставляються довірені кадри. Все це є окремими тяжкими злочинами і водночас основою та частиною корупційних злочинів.
Вислови «політична еліта», «корупційна діяльність», «корупція» в Україні по суті є синонімами. «Політична еліта» водночас є і «мамою що породила», і організатором, і головним бенефіціаром корупції.
Абсолютно все що в Україні украдено, украдено корупціонерами відповідно до чинного корупціогенного законодавства та його офіційного корупціогенного тлумачення, породжених «елітою».
Без ліквідації корупційної діяльності «політичної еліти» як злочинного явища навіть найзапекліша боротьба з корупцією подібна війні з міфічним драконом: замість однієї відрубаної голови тут же відростають кілька нових. Антикорупційні органи мають певні успіхи у викритті окремих корупційних злочинів, але поки що ні вони, ні будь-які інші органи влади чи політики не вживають жодних заходів щодо припинення злочину корупційної діяльності «політичної еліти».
Корупційна діяльність ведеться «політичною елітою» від самого початку Незалежності, проте досі ніхто не наважився замахнутися на її реальну ліквідацію – бо це рівнозначно наміру ліквідувати злочинну олігархічно-корупційну мафію, що у роки Незалежності здійснила узурпацію влади народу та фактично внутрішню окупацію України.
За десятиліття брехні та обманів ця мафія, вона ж «українська політична еліта» з олігархатом на чолі, привчила суспільство до того, що за наявності імперативно встановлених Конституцією України найпрогресивніших правових принципів і норм можновладці можуть лише безкінечно цитувати їх, посилатися на них, і водночас при цьому повністю ігнорувати їх та на практиці діяти прямо всупереч їм.
Протиправна практична правотворча і правозастосовна діяльність органів влади України, при тому що вона повністю подавила верховенство права і призвела до усіх українських проблем, фактично стала звичною нормою.
Як це не прикро, але очолювані вами органи влади України у своїй діяльності керуються тими ж самими протиправними квазі-правовими принципами, що і всі інші, вщент корумповані органи влади України, та діють тими ж методами і з тими ж наслідками.
Всі ви вважаєте будь-які чинні правові акти діючими – безвідносно до того, відповідають вони Конституції України, чи ні, і ведете діяльність у відповідності до чинних неконституційних актів.
Крім того, як і посадовці усіх інших органів влади, посадовці очолюваних вами органів влади так само керуються тими ж самими згенерованими «елітою» та міцно усталеними в середовищі українських можновладців-корупціонерів протиправними тлумаченнями Конституції й іншого законодавства України.
Це означає, що посадовці очолюваних вами органів влади живуть і діють в тій же умисно створеній «елітою» злочинній квазі-правовій парадигмі, що і корупціонери, що «юридичні мізки» посадовців очолюваних вами органів влади точно такі ж самі, як і у попередників-«правоохоронців» та судей часів СРСР, тобто мислять і діють вони так же як «менти», судді, прокурори тощо за часів репресивної адміністративно-командної системи і «телефонного права», та як сучасні можновладці-корупціонери.
Знаю це на власній шкурі як завідомо неправосудно засуджений ВАКС до позбавлення волі.
Звісно що за таких обставин про боротьбу з корупційною діяльністю «еліти» та знищення корупції в органах влади, про дотримання принципу верховенства права, прав людини, презумпції невинуватості тощо в діяльності очолюваних вами органів влади не може бути і мови.
Звісно що за таких обставин у діяльності очолюваних вами органів влади стають можливими корупційні злочини, порушення навіть засадничих конституційних норм і принципів, замовні переслідування, завідомо неправосудні рішення та вироки судів тощо.
Відтак ось що вам треба перезавантажити у найпершу чергу для того, щоб стали можливими зміни на краще – самих себе, свої мізки, свою правосвідомість.
Створені «українською політичною елітою» протягом десятиліть Незалежності проблеми є колосальними, проте подолати їх і запустити в роботу легітимну конституційну правову систему України можна дуже швидко, буквально за лічені дні.
Для цього потрібна лише політична воля Президента України, і він її напевне має.
Зверніться до Президента України з колективним зверненням щодо необхідності вжиття термінових заходів по встановленню в Україні легітимного конституційного правопорядку, усунення злочинних перешкод у дії легітимної редакції Конституції України та реальній дії принципів верховенства права.
Це компетенція і конституційний обов’язок Президента України як глави держави і гаранта додержання Конституції України.
Вас як керівників антикорупційних органів влади України він почує.
З повагою
Юрист,
Народний депутат
України VIII скликання А. Корнацький