У Конституції України принципи верховенства права – бери найвищому у світі юридичному рівні.
Про це у своєму блозі бери сайті інспектор.НЕТ пише Аркадій Корнацький.
дія органів влади України – тотальнонеконституційна.
16 липня 1990 року Декларацією про державний незалежність України було визнано необхідність побудови правової держави.
У 1991-1992 роках всього найкращого Конституції Української РСР були внесені анти-тоталітарні зміни, вона стала Конституцією України. бери конституційному рівні в Україні було встановлено загальні засади верховенства права.
28 червня 1996 року прийнята закон (переважний норма) України, якою бери найвищому у світі юридичному рівні встановлено принципи правової держави, верховенства права, найвищої юридичної сили Конституції України (не буду далі витримувати> – принципи верховенства права).
Та всупереч через що таку потужну правову основу, принципи верховенства права в Україні від самого початку їх встановлення не діяли і всього найкращого зараз ниньки не діють. Вони дощенту подавленіпрактичною протиправною діяльністю органів влади України, яка від самого початку епохи Незалежності здійснюється не відповідним чином всього найкращого принципівверховенства права, у деякий спосіб бери заячий скік би точитися у демократичній правовій державі, а прямовисно незважаючи бери їм, відповідним чином всього найкращого їх антиподу, притаманного диктаторським режимам – принципу верховенства усіх виданих органами влади та існуючих (чинних), у отож числі неконституційних, актів органів влади (не буду далі витримувати> – переконання верховенства актів органів влади).
єство діяльності органів влади Української РСР дощенту визначала Комуністична комплект. єство діяльності органів влади України дощенту визначає без змін звана політична сметанка України.
«переконання верховенства актів органів влади» не виник нізвідкіль – він є повним аналогом панівного у Радянському Союзі «принципу соціалістичної законності», це терміни-синоніми. Усталена звичка народних мас підкорятися існуючому («чинному») законодавству, палко і всі пох укорінена в українському суспільстві прий десятиліть диктатури Комуністичної партії «соціалістична правосвідомість» людей дали нагода «українській політичній еліті», яка виявилася антинародною та злодійською, шахрайськими юридичними методами непомітно перетворювати переконання соціалістичної законності Союзу РСР в неофіційний, завідомо протиправний, латентний, все одн de facto домінуючий в de jure правовій Україні «переконання верховенства актів органів влади».
Внаслідок цього у правовій та політичній системах української держави прий проголошення Незалежності по суті не необхідно бери краще не змінилося.
В Українській РСР de jure і de facto панував протиправний з огляду бери права людини переконання соціалістичної законності. око-в-око бери ньому базувалася диктатура Компартії. Він же продовжив урядування і в Україні – лише за винятком його «соціалістичного» найменування, у форматі неофіційного, латентного, фактичного, все одн без змін само протиправного «принципу верховенства актів органів влади». око-в-око бери ньому базується свавілля «української політичної еліти».
Внаслідок такого «правонаступництва» диктатуру Компартії Української РСР в незалежній Україні у повному обсязізамістила диктатура «політичної еліти України», що утворилася в основному із бувших функціонерів Компартії, КДБ, їх агентури та підконтрольних їм організованих злочинних угрупувань під назвою «політичні партії».
інакше кажучи «радянську еліту» з її тоталітарною правосвідомістю замістила умовна нова українська «сметанка» – з точно такою ж у деякий спосіб у «попередників» правосвідомістю, орієнтованою бери таку ж у деякий спосіб при соціалізмі протиправну «законність», а око-в-око бери верховенство будь голубливий-яких чинних актів органів влади – а не бери верховенство права.
Ця «сметанка» своїми злочинними діяннями здійснила в Україні латентний конституційний переворот, дощенту паралізувала дію принципів верховенства права, внаслідок через що вони, ці принципи, і закон України взагалі de facto стали декоративною частиною українського законодавства.
І всупереч через що те, що de jure принципи верховенства права є діючими, Україна без змін і не стала і всього найкращого зараз ниньки не є де факто демократичною правовою державою – такою є енергія диктатури «еліти», її протиправного «адміністративного ресурсу». Саметому в Україні виникли і процвітають олігархат і тотальна деморалізація, знищується державність, пограбовано і приречено бери вимирання плем’єство, Україна із однієї з найпотужніших економік Європи стала країною із найбіднішим та найбільш обезправленим у Європі населенням.
«сметанка» довела Україну всього найкращого цього убивчого для держави стану шляхом втілення системного протиправного офіційного тлумачення низки конституційних юридичних термінів (персонально «Конституційний судді України вирішує питання», «закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними», «сила законів, інших актів» тощо), окремих положень та взагалі Конституції України, закону України «Про Конституційний судді України», іншого законодавства, у масовевидання і протиправне вжиток неконституційних актів, та у засновану бери цьому протиправному тлумаченні протиправну дія органів влади.
Масштаби злочинів «еліти» по подавленню дії принципів верховенства права є колосальними: неконституційними і такими що не підлягають застосуванню є десятки тисяч чинних законів та інших актів – і тим не менш вони застосовуються.
Неконституційним є і ті зараз ниньки дійовий словесний матеріял Конституції України – «в редакції Закону №742-VII від 21.02.2014» – а що біжучий «норма №742» є публічно неконституційним внаслідок очевидної невідповідності Конституції України та явного порушення встановленої нею процедури перебрання законів, отож його у деякий спосіб закону України de jure не існує.
Неконституційною є дія Конституційного Суду України.
дужче того, КСУ є одним із головних інструментів обману суспільства і подавлення верховенства права. око-в-око для цього «сметанка» фіктивно, за винятком жодних бери те правових підстав, віртуально«наділила» його «повноваженнями», яких він насправжки не має.
Внаслідок цього обману вважається, що неконституційність законів та інших актів виникає в силу рішенець КСУ, не тепер у деякий спосіб ось насправжки вона виникає в силу прямої дії норм і принципів Конституції України у деякий спосіб підсумок невідповідності законів та інших актів Конституції України майже то порушення встановленої процедури їх перебрання, і виникає в процесі правотворчості в мент, у деякий спосіб ось такі порушення Основного Закону України допускаються суб’єктами правотворчості – а не не тепер, у деякий спосіб ось «вирішить» КСУ.
Визнання Конституційним Судом неконституційності актів є лишень констатацією вже існуючих юридичних фактів неконституційності, нелегітимності, недійсності актів, які у деякий спосіб неконституційні не є законами майже іншими правовими актами України, а з бігом часу не мають юридичної сили і не підлягають застосуванню.
вважати за кого, а точніше –засвідчувати факти неконституційності актів, та погоджуватися з рішенець згідно з чим їх дотримання майже ігнорування, у правовій державі має (над всяк підданий, а посадові особи органів влади зобов’язані це заподіювати – і для цього не потрібно жодних рішень майже висновків Конституційного Суду України.
однак нинішній КСУ від початку його постання у 1996 році діє у парадигмі міфу про «доручення» КСУ, від яких начебто залежить конституційність/неконституційність актів, набуття майже сконання ними юридичної сили, придуманого і роздутого «елітою» в її деструктивних інтересах, і отож є співучасником злочинів «еліти».
Такими ж співучасниками злочинів «еліти» є українські судді, персонально вищих судових інстанцій, які внаслідок їх юридичної компетентності не можуть не розуміти завідомої неправосудності судочинства, що здійснюється незважаючи бери принципам верховенства права.
Будучи зобов’язаними, в силу частини другої статті 19, частини першої статті 129 Конституції України трудитися лишень бери підставі, в межах повноважень та у засіб, що передбачені Конституцією та законами України, користуватися верховенством права, у отож числі бити ті засада законодавства, що породжують правову невизначеність, виключно з огляду бери принципи верховенства права, вони намість керуються вигаданими «елітою» із злочинними цілями завідомо протиправними, неконституційними тлумаченнями окремих положень Конституції України, та неконституційним законодавством.
Неймовірно, все одн це приклад: одна з найбільших держав Європи, Україна, зруйнована бери заячий скік не дотла шляхом протиправного тлумачення політичними аферистами усього лиш кількох юридичних термінів!
І чей здатися ще більш неймовірним, що реанімація принципів верховенства права із того стану штучного анабіозу, у деякий його ввела «сметанка», та введення їх у дію, алярм повільно зробить Україну могутньою і процвітаючою.
все одн без змін і вистачить.
отож що реальне визнання і реальна сила принципів верховенства права дадуть українцям і Україні грандіозні засоби і можливості для подолання проблем і розбудови потужної правової народної держави.
правник, Народний депутат VIII скликання А. Корнацький